Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: педагогіка

STEM-ОСВІТА У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ УЧНІВ

АНДРІЙ ОГНИСТИЙ — 2024-04-11

Розкрито поняття, принципи STEM-освіти, описано вимоги до STEM-проєктів і STEM-уроків загалом та у фізичній культурі зокрема. Наводяться приклади реалізації STEM-технологій у фізичному виховання учнів закладів загальної середньої освіти. Окреме місце відводиться інформаційним та комп’ютерним технологіям у реалізації STEM-освіти за напрямком «Фізична культура». Визначено, що STEM-освіта є інноваційним підходом у розвитку української школи, яка забезпечує підтримку сучасної освіти в країні та сприяє підвищенню рівня сформованості дослідницьких умінь школярів. Формування дослідницьких умінь у школярів з фізичної культури в умовах SТЕМ-освіти є системою цілеспрямованої роботи з проєктування, моделювання та конструювання. Модель (проєкт) повинна складатися з взаємопов’язаних модулів: цільовий (представлений соціальним замовленням сучасного суспільства і підходами, принципами, завданнями, що забезпечують досягнення поставленої мети); змістовний (розкривається спеціально розробленою додатковою освітньою програмою); організаційно-діяльнісний (характеризується комплексом методів, форм і засобів, необхідних для ефективного формування дослідницьких умінь у школярів); оціночно-результативний. Акцентовано увагу на тому, що структура здобутих через елементи STEM-освіти умінь школярів з фізичної культури складається з чотирьох груп: організаційні (вміння з теоретичного компонента фізичної культури, що дозволяють планувати та ефективно організовувати дослідницьку роботу); пошукові (уміння, які дають змогу знаходити проблему дослідження з фізичного виховання і спорту та підбирати адекватні для її вирішення методи наукового дослідження); інформаційні (вміння, що передбачають роботу з науковими і загальнодоступними літературними джерелами, сучасними технічними засобами отримання інформації); оціночні (вміння, що дозволяють адекватно оцінювати власні й інших учасників освітнього процесу роботи).

КРОС-ПЕДАГОГІКА ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ГРАФІЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ 8–9 КЛАСІВ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ

ЛАРИСА ГРИЦЕНКО — 2024-04-11

Детально розглядається використання технології крос-педагогіки для формування графічної культури учнів на уроках технологій 8-9 класів. Відзначається, що крос-педагогіка є інноваційною технологією, яка забезпечує ефективність і результативність навчального процесу. Висвітлюються основні принципи крос-педагогіки та її вплив на формування графічної культури учнів на уроках технологій. Досліджуються різні методи використання крос-педагогіки на уроках технологій: групова робота, проєктна діяльність, інтерактивні методи тощо, а також їх переваги та недоліки. Наводяться конкретні приклади використання крос-педагогіки для формування графічної культури учнів 8–9 класів, що дозволяє читачеві краще зрозуміти сутність технології та її можливості. Розглянуті різні види крос-педагогіки, включаючи крос-культурну, крос-курсову та крос-дисциплінарну педагогіку, а також приклади використання різних інструментів технології крос-педагогіки для підвищення ефективності формування графічної культури учнів на уроках технологій. Досліджено роль вчителя у застосуванні крос-педагогіки на уроках технологій і вказано на необхідності підготовки педагогічного персоналу до використання цієї технології. Встановлено, що використання крос-педагогіки на уроках технологій є ефективним засобом формування графічної культури учнів та сприяє їх успішному навчанню.

ЗАСТОСУВАННЯ QR-ГЕНЕРАТОРА ЯК ІННОВАЦІЙНОГО ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО КОНТЕНТУ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

ГАЛИНА ГАВРИЩАК — 2024-04-11

Охарактеризовано особливості реалізації навчально-виховного процесу в закладах середньої і вищої освіти в умовах воєнного стану в Україні. Вказано на необхідність адаптації навчального контенту до сучасних реалій. Обґрунтовано актуальність використання інноваційних засобів навчання майбутніх фахівців технологічної освіти, а також учнів середньої школи на уроках трудового навчання (технології). Окреслено потенційні можливості QR-генератора як інноваційного засобу навчальної діяльності учасників навчального процесу закладів середньої і вищої освіти. Визначено методичні аспекти його застосування у процесі створення V-картки вчителя (викладача), а також проєктної діяльності майбутніх фахівців технологічної освіти. Проведено експериментальне дослідження ефективності застосування QR-генератора в навчальному процесі закладів середньої і вищої освіти. Обґрунтовано висновки з проведеного дослідження: застосування генератора QR-коду у навчальній технологічній діяльності підвищує інтерес учнів і студентів до засвоєння навчального матеріалу. Це дозволить підвищити рівень престижу навчальних предметів трудового навчання і технологій в закладах середньої освіти, а також сприятиме зростанню ефективності навчального процесу, оволодіння стратегією проєктної діяльності, самостійному вибору режиму навчальної діяльності, організаційних форм і методів навчання. Запропоновано варіант заміни ілюстративно-пояснювальних методів навчання широким спектром різних видів навчальної діяльності, орієнтованих на активне використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) як інструментів пізнання і самопізнання, інструментів дослідження, конструювання, вимірювання і формалізації знань.

ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДІВ РЕСАЙКЛІНГУ ТА АПСАЙКЛІНГУ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ЗБЕРЕЖЕННЯ РЕСУРСІВ ТА РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ТЕХНОЛОГІЧНОГО НАПРЯМУ

НАТАЛІЯ НАГОРНА — 2024-04-11

Розглянуто питання ефективного використання ресурсів та розвитку інноваційного мислення у майбутніх фахівців технологічного напряму. Досліджено методи ресайклінгу та апсайклінгу як засобу збереження ресурсів та уникнення їх викиду на депонії. Розглянуто використання ресайклінгу та апсайклінгу в технологічному виробництві, що дозволяє значно зменшити кількість відходів та зберегти цінні ресурси. Звернено увагу на необхідність формування інноваційного мислення та підвищення рівня екологічної свідомості майбутніх фахівців технологічного напряму. Представлено проблему збереження ресурсів та розвитку інноваційного мислення майбутніх фахівців технологічного напряму за допомогою впровадження методів ресайклінгу та апсайклінгу, важливість використання цих методів у сучасних умовах з метою зменшення екологічного навантаження на довкілля та забезпечення сталого розвитку. Проаналізовано поняття «ресайклінгу» та «апсайклінгу», їх різницю і переваги використання. Описано основні методи реалізації ресайклінгу й апсайклінгу в технологічному виробництві, а також приклади використання цих методів у практиці. Запропоновано рекомендації щодо розвитку освітніх програм та курсів з питань ресайклінгу та апсайклінгу для майбутніх фахівців технологічного напряму з метою формування інноваційного мислення та підвищення рівня екологічної свідомості.

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ З МАШИНОЗНАВСТВА У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ

АНАТОЛІЙ ІВАНЧУК — 2024-04-11

Розкрито розв’язання проблеми низького рівня машинознавчих знань майбутніх учителів трудового навчання та технології. З’ясовано, що в її основі лежить суперечність між фактичним змістом машинознавчої підготовки студентів і змістом технологічної освіти школярів. Поставлено мету розкрити особливості машинознавчих знань студентів, заснованих на вивченні технології перетворення механічної енергії обертального руху для забезпечення функціонування робочих органів машин. Використано методи аналізу і синтезу здобутків сучасної машинознавчої науки та наукових здобутків про технологічну освіту. З’ясовано, що в напрацюваннях дослідників машинознавства, дослідників технологічної освіти школярів достатньо орієнтирів для обґрунтованого вибору предмета вивчення. Розкрито, що для формування у студентів загального уявлення про машини предмет вивчення має забезпечити великий обсяг знань про типи робочих машин та одночасно повинен мати помірний зміст. Встановлено, що таким суперечливим вимогам відповідає привід машини. Описано, що поняття «привід» має властивість фрактальності, а це дає змогу вільного переходу від вивчення приводу якого-небудь механізму до вивчення приводу будь-яких робочих машин. Описано, що умовою вибору змісту навчального матеріалу для формування в студентів загального уявлення про машини є використання розумової операції абстрагування та відповідного переходу з рівня опису морфології і функціонування технічних об’єктів на рівень технології перетворення енергії. Обґрунтовано, що дидактичну цінність мають базові технічні явища приводу машини: передача механічного руху на відстань, зміна кінематичних параметрів механічного руху і зміна силових параметрів механічного руху. З’ясовано, що знання про базові технічні явища мають інтегровану природу, об’єднуючи в органічне ціле технічні та природничо-наукові знання.

ТЕХНОЛОГІЇ КОМП’ЮТЕРНОГО ГЕОМЕТРИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ЯК ЗАСІБ МОТИВАЦІЇ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-БУДІВЕЛЬНИКІВ ДО ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВЛАДИСЛАВ БОЙКО — 2024-04-11

Розглянуто вплив технологій комп’ютерного геометричного моделювання (КГМ) на мотивацію майбутніх інженерів-будівельників до проєктної діяльності. Вказано переваги використання цих технологій у навчальному процесі та досліджено практичний досвід їх застосування. Описано використання КГМ для мотивації студентів-інженерів та перспективи подальшого дослідження технологій КГМ в інженерній сфері. Встановлено експериментально, що використання технологій КГМ позитивно впливає на мотивацію майбутніх інженерів-будівельників до проєктної діяльності, зокрема студенти показали більшу зацікавленість та залученість до процесу навчання, що дозволяє їм здобувати більше знань і навичок у своїй професійній галузі. Описано методи і засоби КГМ і CAD, BIM та ін., показано їхні переваги порівняно з традиційними методами проєктування. Розглянуто вплив використання технологій КГМ на підвищення якості проєктної діяльності та ефективності виробництва будівельних конструкцій. Результати дослідження можуть бути корисні для викладачів і студентів, які працюють у галузі інженерної освіти, а також для фахівців, що займаються проєктуванням та будівництвом.

ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА» В УМОВАХ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ НАУКИ ТА ОСВІТИ

КАТЕРИНА КЛИМОВА

Розглянуто актуальну проблему вдосконалення змісту теоретичної частини курсу ділової української мови в сучасному закладі вищої освіти. Відзначено, що в процесі вивчення вказаної дисципліни відбувається формування мовнокомунікативної професійної компетентності майбутніх фахівців різних спеціальностей. Докладно проаналізовано зміст робочої програми з української мови, який повинен відображати основні тенденції розвитку українського мовознавства і лінгвометодики. Враховуючи динаміку змін сучасної науки і політичного та культурного життя суспільства, вказано на необхідність постійного оновлення лекційного матеріалу курсу ділової української мови; при цьому необхідно керуватися принципами науковості, систематичності і перспективності навчання. Наведено дефініції понять «дискурс», «професійний дискурс», «національномовна свідомість», «типи перекладу», запропоновані мовознавцями та педагогами, а також авторське визначення поняття «мовнокомунікативна професійна компетентність». Відповідно до тематики навчальної дисципліни здійснено ознайомлення з лінгвістичними матеріалами додатків до лекцій, які систематизують, розширюють і поглиблюють знання майбутніх фахівців про типологію дискурсів, чинні правила оформлення документів, про зміни в українському правописі, електронні словники, про явище «неологічного буму» в лексиці періоду загарбницької війни росії проти України, про вимоги дотримання академічної доброчесності під час написання наукової роботи, про особливості редагування тексту професійного спрямування тощо. Не претендуючи на універсальність авторських коректив, внесених до змісту курсу ділової української мови, наголошено на необхідності систематичного оновлення викладачами навчально-методичного забезпечення, а також постійного самонавчання і самовдосконалення науково-педагогічних працівників.

ВІДЕОМАТЕРІАЛИ У ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ: ДОСВІД ВИКЛАДАЧІВ ФАКУЛЬТЕТУ ІНОЗЕМНИХ МОВ ТНПУ

ANATOLIY KLYMENKO

Відзначено, що відеоматеріали стали доступнішими та простішими для використання у процесі опанування іноземних мов завдяки широкому застосуванню інноваційних підходів до навчання мов. Пандемія COVID-19 прискорила масове використання онлайн-навчання, а відеоматеріали стали важливим інструментом дистанційного навчання. Проаналізовано теоретичні і практичні аспекти застосування відеоматеріалів у викладанні та вивченні мов у вищих навчальних закладах. У ході дослідження проведено опитування з метою визначення діапазону цілей та різновидів найбільш поширених видів відеоресурсів. Наведено приклади використання технологій для підтримки залучення відеоматеріалів у процес викладання і вивчення іноземних мов. Окреслено потенційні переваги та проблеми використання відеоматеріалів у викладанні та вивченні мови. Розглянуто найпоширеніші способи застосування відеоматеріалів для індивідуальної роботи студентів: практика аудіювання та розуміння; формування словникового запасу; граматичні навички; практика вимови; культурне занурення; незалежні дослідження; спільні проєкти. Обґрунтовано, що відеоматеріали забезпечують ефективні результати навчання, зокрема підвищують креативність, надихають і мотивують студентів, привертаючи увагу, та сприяють плідній співпраці на заняттях. Аргументовано, що включення відеоматеріалів у самостійну роботу забезпечує інтерактивний досвід навчання, дозволяючи студентам практикувати та застосовувати свої мовні навички в реальному контексті. Зроблено висновок, що медіазаняття стали невід’ємною частиною сучасної освіти і це призвело до змін у процесі засвоєння мови. За умови належної організації та доцільності використання відеоматеріалів у викладанні іноземної мови сприяє підвищенню мотивації, креативності студентів і забезпечує ефективний спосіб вивчення мови в реальному житті.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ЕНЕРГЕТИКІВ

НАТАЛІЯ БІЛАН

Проаналізовано проблему пошуку ефективних педагогічних умов формування іншомовної компетентності здобувачів вищої освіти енергетичних спеціальностей і запропоновано шляхи її розв’язання. Подано авторську дефініцію поняття «педагогічні умови». За результатами експертного опитування та з урахуванням власного досвіду визначено основні педагогічні умови, які створюють сприятливе освітнє середовище для іншомовної підготовки здобувачів вищої освіти енергетичних спеціальностей, зокрема: формування позитивної мотивації майбутніх інженерів-енергетиків до вивчення іноземних мов у процесі професійної підготовки; впровадження проєктних технологій в іншомовну підготовку здобувачів вищої освіти; розвиток іншомовних умінь самостійної роботи магістрантів у рецептивних і продуктивних видах мовленнєвої діяльності; міждисциплінарна інтеграція змісту загальнопрофесійної та іншомовної підготовки. Теоретично обґрунтовано зміст кожної з педагогічних умов та наведено приклади їх практичної реалізації в освітньому процесі. Встановлено, що визначені педагогічні умови є ефективними для формування іншомовної компетентності як невід’ємної складової професійної підготовки майбутніх інженерів-енергетиків у технічних закладах вищої освіти.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ПРОЄКТУВАННЯ ПРЕДМЕТНО-ІГРОВОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (НА МАТЕРІАЛІ ОСЕРЕДКУ НАСТІЛЬНИХ ІГОР)

ПИСАРЧУК ОКСАНА

Актуальність дослідження зумовлена сучасним рівнем розвитку освітнього процесу в закладах дошкільної освіти відповідно до освітніх новацій та реформ, як-от оновлення Державного стандарту дошкільної освіти, забезпечення якості дошкільної освіти та її відповідність європейським стандартам. Зазначено, що предметно-ігрове середовище закладу дошкільної освіти є одним із критеріїв, за яким оцінюють рівень якості освітнього процесу, чим зумовлено важливість його вивчення майбутніми вихователями. Узагальнено зміст теоретичної та практичної підготовки майбутніх вихователів до проєктування предметно-ігрового середовища закладу дошкільної освіти на матеріалі осередку настільних ігор. Для дослідження використано такі методи: дефінітивний, структурний і порівняльний аналіз, узагальнення тощо.

Уточнено взаємозв’язки між ключовими поняттями змісту теоретичної підготовки майбутніх вихователів та закцентовано на важливості розуміння їх спільності й відмінності, ієрархічної підпорядкованості та зумовленості: «освітньо-розвивальне середовище закладу освіти» як педагогічна категорія і наукове знання; «предметно-ігрове середовище ЗДО» – сутнісна видозміна традиційного ОРС саме для ланки дошкільної освіти; «осередок дитячої діяльності» – місце зосередження, виникнення й розгортання специфічних видів дитячої діяльності; тощо. Визначено, що предметно-ігрове середовище є сутнісною модифікацією освітньо-розвивального середовища й зберігає його структуру: предметно-просторовий, мотиваційно-пізнавальний, психолого-дидактичний, соціально-комунікаційний компоненти. Наголошено, що основним положенням, яке засвоюють здобувачі вищої освіти, є взаємозалежність між оптимальним режимом взаємодії та розташуванням меблів, атрибутів, предметів. Обґрунтовано методи і форми навчальної діяльності здобувачів вищої освіти з проєктування предметно-ігрового середовища ЗДО: вивчення нормативних документів, які регулюють освітній процес у ЗДО; схематизація та моделювання взаємодій і видів діяльності дитини; створення мудборду осередку дитячої діяльності; відвідування ЗДО для спостереження за освітнім процесом.

ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА ВИХОВАТЕЛІВ В СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА

КАТЕРИНА БІНИЦЬКА

Охарактеризовано проблему післядипломної освіти вихователів у системі неперервної освіти Республіки Польща. Акцентовано на важливості навчання впродовж життя та неперервної освіти для сучасного світу, в зв’язку із потребою в подальшому здобутті знань і навичок, пов’язаних з професійною або науково-технічною діяльністю, що вимагає більш точної та спеціалізованої підготовки. Науково обґрунтовано положення, що система підвищення кваліфікації вихователів у післядипломній освіті є важливим ресурсом для неперервної освіти, а також ефективного політичного, соціально-економічного, культурного розвитку країни. У контексті вивчення проблеми післядипломної педагогічної освіти вихователів в системі неперервної освіти Республіки Польща розглянуто польську модель професійної підготовки майбутніх вихователів. Вивчено правові вимоги, які викладені у низці положень чинного законодавства Республіки Польща щодо фахових кваліфікацій вихователів. Акцентовано, що результатом неперервної освіти вихователів у цій країні є формування фахових компетентностей, які передбачають знання традиційних та інноваційних форм, методів і технологій роботи в закладах дошкільної освіти, а також вміння їх використовувати в своїй фаховій діяльності. Висвітлено компетентності і професійні вимоги, що ставляться до сучасного вихователя дитячого садка в Республіці Польща, які визначили польські дослідники. Зроблено висновок, що сучасні вихователі в Республіці Польща повинні постійно самовдосконалюватися. Неперервна освіта вихователів здійснюється у системі післядипломної освіти, з використанням можливостей неформальної та інформальної освіти (участь у проєктах, стажуваннях, курсах, тренінгах, семінарах чи вебінарах, обмін педагогічним досвідом, відвідування відкритих занять) як в очному, так і в дистанційному форматах.

ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ВЧИТЕЛЯ-ПРЕДМЕТНИКА В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ

ЛЮБОВ ХОМЕНКО

Відзначено, що в сучасному світі цифрові технології набувають все більшої ваги в усіх сферах життя, і освіта не є винятком. У зв’язку з цим професійний розвиток освітян стає все важливішим для успішної педагогічної роботи. Особливо актуальним є розвиток вчителів-предметників, оскільки вони є ключовими фігурами в навчанні учнів конкретного предмета. Проведено дослідження професійного розвитку вчителів-предметників в умовах цифрової трансформації освіти. Зазначено, що успіх в освіті залежить від вчителя, його підготовки і компетентності. Наголошено, що зміна підходів до професійного розвитку вчителів-предметників в умовах цифрової трансформації освіти є необхідною, оскільки цифрові технології надають можливості для збільшення ефективності навчання і розвитку компетентностей учнів. Проаналізований комплексний підхід до професійного розвитку педагога-фахівця, що включає у себе навчання з використанням педагогічних технологій, формування цифрової компетентності, розвиток критичного мислення та навичок самоосвіти. Такий професійний розвиток вчителя в умовах цифрової трансформації освіти повинен бути постійним і системним. Зроблено висновки і рекомендаціями щодо подальшого професійного розвитку вчителів-предметників в умовах цифрової трансформації освіти, зокрема розвитку цифрової грамотності, адаптації до змін та ефективного використання цифрових технологій у навчальному процесі.

ПРОВІДНІ МОТИВИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ: ДІАГНОСТИЧНИЙ АНАЛІЗ І ПРОЄКЦІЯ

ОЛЬГА ПЕТРИШИНА

Відзначено, що мотивація навчальної діяльності майбутніх учителів-філологів є важливою складовою процесу підготовки студентів у закладах вищої освіти (ЗВО). Прагнення здобувачів оволодіти фаховими знаннями, сформувати уміння й навички, що становитимуть основу їх педагогічної діяльності в майбутньому, має стати основним фактором, який спонукає до свідомого вивчення дисциплін загальної та професійної підготовки. Вказано, що ціннісно-мотиваційний аспект організації навчання студентів-філологів передбачає створення в ЗВО умов для задоволення інтересів і потреб здобувачів, урахування їх особистих якостей, рівня пізнавальної активності, готовності до реалізації себе в соціумі, осмислення вагомості своєї майбутньої професії тощо. Проблему мотивації навчальної діяльності студентів в умовах воєнної агресії рашистської Росії проти України актуалізовано, оскільки війна вплинула не лише на форму навчання і його організацію, а й на ставлення, особисті мотиви, підходи здобувачів до майбутньої професійної діяльності нині і в післявоєнний час.

Здійснено та проаналізовано анкетування здобувачів першого (бакалаврського) рівня освітніх програм спеціальності 014.01 Середня освіта факультету філології і журналістики Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (далі – ТНПУ) щодо виявлення мотиваційної типології. За результатами анкетування визначено й описано провідні мотиви навчальної діяльності майбутніх учителів-філологів, встановлено, які особистісні і фахові інтереси домінують у студентів під час вивчення навчальних дисциплін загальної і професійної філологічної підготовки в умовах воєнного стану.

ПОСИЛЕННЯ ПРИКЛАДНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ШКІЛЬНОЇ ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

МИКОЛА ГОЛОВКО

Розкрито сутність прикладної спрямованості освіти. Визначено педагогічні умови впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в практику роботи закладів освіти. Розроблення комп’ютерних методів навчання, формалізація змісту навчального матеріалу, візуалізація інформації, автоматизація дослідів та експерименту актуалізує проблему впровадження у навчальний процес сучасних ІКТ. З’ясовано, що застосування цих технологій у навчальному процесі Нової української школи надає можливість посилити прикладну спрямованості шкільної природничої освіти. З метою наочного уявлення та виявлення системотвірних зв’язків прикладної спрямованості шкільної природничої освіти сконструйовано її структурно-функціональну модель, що містить основні педагогічні завдання та можливі шляхи їхньої реалізації. У компонентах моделі представлено цілі базової середньої освіти, якими визначено головні функції шкільної природничої освіти і передбачено шляхи реалізації прикладної спрямованості: оновлення змісту навчального матеріалу, формування ключових компетентностей і наскрізних умінь, реалізація міжпредметних зв’язків, застосування ІКТ тощо. Охарактеризовано основні види комп’ютерного моделювання, що використовуються у системах ІКТ-підтримки навчання природничих предметів, дидактичні можливості їхнього застосування у навчанні учнів закладів загальної середньої освіти. Здійснено аналіз інтерактивних середовищ розв’язування прикладних задач із застосуванням відповідних моделей. Розроблено алгоритм їхнього конструювання в різноманітних комп’ютерних проєктних середовищах. Висвітлено особливості формування базових знань, практичних навичок користування вимірювальними приладами, ключових компетентностей, наскрізних умінь і ставлень у комп’ютерно орієнтованих середовищах.

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ РОЗРОБКИ ВІРТУАЛЬНИХ ТУРІВ У ШКІЛЬНОМУ НАВЧАННІ

СВІТЛАНА ЛЕЩУК

Досліджено можливості використання VR-технологій в освітньому процесі, зокрема віртуальних турів. Описано актуальність використання віртуальних турів в умовах сьогодення та проведено аналіз переваг і недоліків використання цієї технології в навчальних закладах, виховних та позашкільних заходах. Визначено основні вміння та навички, формуванню яких сприяють VR-технології. Проаналізовано можливості застосунків для створення віртуальних турів. Окремо розглянуто програму Panotour Pro як середовище для їх розробки. Надано інструкцію з її використання та описано процес створення віртуального туру пам’яткою архітектури. Представлено результати експериментального дослідження, яке показало позитивний вплив застосування таких розробок на якість навчання та розвиток певних компетенцій у студентів та учнів. Визначено перспективні напрямки застосування цієї технології в закладах освіти. Розглянуто практичні можливості використання віртуальних турів, які сприяють підвищенню ефективності візуалізації та пізнання, що може бути корисним для вчителів, студентів та дослідників у сфері освіти та технологій. Відзначено, що наукова новизна полягає у їхньому потенціалі як інструменту для підвищення ефективності візуалізації та пізнання об’єктів та явищ навколишнього світу. За допомогою VR-технологій можна створити віртуальні реалістичні моделі об’єктів, які неможливо або небезпечно оглядати в реальному житті.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАГІСТРАНТІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ОЛЕКСІЙ ГОНЧАРЕНКО

Встановлено, що сучасні засоби передавання інформації практично не мають обмежень за обсягом, швидкістю й видом транслювання інформації, а засоби навігації «мережевий простір» забезпечують можливість звернення магістрантів до будь-якого віддаленого джерела інформації з метою розв’язання поставленого проблемного завдання. Саме інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) сприяють формуванню важливих складових професійної підготовки та досягнення стратегічних цілей підвищення ефективності всіх видів освітньої діяльності. Доведено, що основне призначення засобів ІКТ полягає в тому, щоб сприяти ефективному проведенню занять іі раціональному використанню освітнього процесу й формуванню у магістрантів пізнавальних здібностей, посиленню мотивації до навчання, формуванню вміння приймати оптимальні рішення під час розв’язання проблемних завдань. У процесі опанування навчальним матеріалом формування мотиваційної сфери магістрантів здійснюється через їх уваги не тільки на значимість освітнього компонента, а й через їх професійну діяльність за спеціальністю. Але для підвищення ефективності освітнього процесу сучасні ІКТ необхідно використовувати як цілісний самостійний продукт. Розкрито особливості вивчення магістрантами можливостей сучасних ІКТ, які зумовлені передусім тим, що інформаційне середовище, стрімко вдосконалюється й дає змогу формувати інформаційний потік відповідно до їх інтересів у сфері інформатизації. З’ясовано, що сучасні магістранти проявляють значний інтерес до навчання засобами ІКТ, тож відмова від директивного навчання передбачає надання їм більшої самостійності і можливостей вільного вибору освітніх компонентів.

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЙ МАЙБУТНІМИ ВИКЛАДАЧАМИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

ВАДИМ РЕБЕНОК

З’ясовано, що використання інформаційно-комунікаційні технологій (ІКТ) в освітньому процесі закладів вищої освіти (ЗВО) зумовлене нагальною потребою підготовки майбутніх викладачів, здатних до реалізації своїх професійних функцій в умовах сучасного суспільства, в якому інформація все більше набуває ролі соціально значущого ресурсу, потребує фахівців, які би вільно володіли ІКТ та ефективно їх використовували у своїй професійній діяльності. Встановлено, що широкомасштабне впровадження в освітній процес ІКТ призводить до того, що майбутні викладачі і педагоги можуть бути розділені в освітньому процесі й просторі та в часі, але при цьому відбувається нібито очна дидактична взаємодія їх між собою. Розкрито особливості використання ІКТ майбутніми викладачами професійної підготовки в освітньому процесі ЗВО. Визначено й обґрунтовано процес використання ІКТ викладачами професійної підготовки у ЗВО й охарактеризовано особливості розумового розвитку студентів до застосування цих технологій. Встановлено, що у процесі опанування навчальним матеріалом формування мотиваційної сфери студентів здійснюється через усвідомлення цільової установки, звертанням уваги майбутніх викладачів не тільки на значимість даного освітнього компонента, а й для подальшої професійної діяльності. Ефективність навчання визначається як змістом, так і способом діяльності його засвоєння або операційною стороною діяльності. Виокремлення операційної складової навчальної діяльності й процес формування її у майбутніх викладачів становлять центральну психологічну проблему навчання.

ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

ГАЛИНА ГЕНСЕРУК

Відзначено, що інтеграція цифрових технологій зі звичайними методами викладання та навчання є особливістю вищої освіти. Інтеграція швидко зростає, насамперед через швидкий розвиток цифрових технологій і підвищення цифрових навичок як студентів, так і викладачів. Цифрові технології вносять потужні зміни в освітню систему. Розширення доступу до пристроїв і засобів зв’язку, підвищення цифрової грамотності студентів, розробка навчальних середовищ та безкоштовних онлайн-ресурсів змінюють способи, за допомогою яких майбутні фахівці отримують доступ до нових знань, а також засвоюють їх. Інноваційною методикою навчання сьогодні є змішане навчання. Обґрунтовано роль такого навчання в цифровій трансформації вищої освіти, проаналізовано та впровадження його моделей в освітній процес закладу вищої освіти (ЗВО). Визначено переваги використання змішаного навчання в освітньому процесі та ключові фактори ефективного змішаного навчального середовища. Детально обґрунтовано модель навчання «Перевернутий клас» та виокремлено ефективні методи для реалізації методики перевернутого класу. Для впровадження моделі змішаного навчання викладач повинен володіти компетенціями, які включає цифрова компетентність педагога. Проведено опитування викладачів щодо вибору ними моделей змішаного навчання. Визначено широкий спектр цифрових інструментів, які використовують викладачі під час проведення занять за методикою змішаного навчання. Узагальнено, що використання моделі змішаного навчання сприяє розвитку цифрової компетентності викладачів і студентів, підвищенню якості освітнього процесу в ЗВО.

ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА НЕЙРОМЕРЕЖ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ З ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН СТУДЕНТАМИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА (ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ)»

ДМИТРО СОМЕНКО

Розглядаються можливості та перспективи використання штучного інтелекту та нейромереж у навчанні студентів. Застосування цих технологій може позитивно вплинути на якість навчання та забезпечити більш ефективну передачу знань. Розглядаються можливості використання нейромереж при вивченні фахових дисциплін студентами спеціальності «Професійна освіта (Цифрові технології)». Серед переваг використання штучного інтелекту та нейромереж в навчанні є оптимізація освітнього процесу, адаптивне та індивідуальне навчання, підвищення мотивації та автоматична оцінка знань і навичок. Також розглядається можливість використання нейромереж для аналізу даних, що дозволить студентам покращити якість досліджень і підвищити точність результатів. Крім того, системи штучного інтелекту можуть допомогти забезпечити ефективніше навчання віддалено. Додатково штучний інтелект може бути застосований для створення віртуальних тренажерів і симуляторів, що дозволить студентам набувати практичних навичок і досвіду без ризику випробування на реальних об’єктах. Зокрема, це може бути корисно для студентів, що вивчають ремонт та модернізацію комп’ютерної техніки, де важливо набувати практичний досвід та уміння безпечно й ефективно працювати з обладнанням.

Незважаючи на переваги, що надає використання цих технологій, такі як індивідуалізація навчання та збільшення ефективності, можливі недоліки теж варто враховувати. До недоліків варто віднести низьку якість вихідних даних, можливість виникнення помилок у процесі роботи нейромережі, деяких етичних проблем. Для зменшення негативного впливу цих недоліків необхідно використовувати технології з урахуванням їх обмежень та ризиків, а також постійно вдосконалювати технічну базу та підвищувати рівень кваліфікації викладачів і студентів. Загалом, використання штучного інтелекту та нейромереж у навчанні є перспективним і потужним інструментом, який може покращити якість навчання, зробити його більш ефективним та персоналізованим для кожного студента. Використання цих технологій передбачає допомогти студентам набувати нових знань і навичок, готувати їх до викликів цифрової епохи.

ЕЛЕКТРОННИЙ СУПРОВІД ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ПРОЦЕСІ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

КАТЕРИНА ПОЛЬГУН

Відзначено, що в умовах цифровізації всіх сфер суспільного життя, зокрема й освітнього простору, широкого використання технологій дистанційного та змішаного навчання процес практичної підготовки студентів закладів вищої освіти (ЗВО) потребує створення системи електронного супроводу. Продемонстровано перехід від паперової звітної документації з практики до електронних аналогів та проаналізовано його наслідки: щоденник психолого-педагогічних спостережень доцільно замінити блогом; розробки конспектів уроків або виховних заходів можна подавати у вигляді файлів формату PDF, презентацій PPT, створювати відеозаписи онлайн-уроків тощо. Мета дослідження передбачає доведення доцільності переходу до електронного звітування з практики та забезпечення електронного супроводу студентів педагогічних закладів вищої освіти в період практичної підготовки. Результати опитування студентів і викладачів засвідчили, що перехід до електронного звітування з практики забезпечує умови для подання інформації в різноманітних формах, створює можливості для коментування записів блогу, обміну досвідом між студентами, налагодженню оперативного зворотного зв’язку студентів з викладачами. Показано, що організація роботи в межах системи MOODLE дає змогу ефективно реалізувати діяльність студента за індивідуальною освітньою траєкторією та створити умови для групової, колективної взаємодії. Результативність використання сучасних інформаційних технологій залежить від доступності відповідних технічних засобів та інтернету для учасників освітнього процесу, а також від рівня сформованості їхньої цифрової грамотності.

КІБЕРБЕЗПЕКА В ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНІЙ ІНТЕРНЕТ-ЕКОСИСТЕМІ WEB 3.0

ІГОР ГЕВКО

Досліджено проблему кібербезпеки в мережі Інтернет; з’ясовано основні принципи вдосконалення глобальної культури безпечної мережевої взаємодії. Розглянуто питання, пов’язані із забезпеченням інформаційної безпеки особистості під час користування інтернет-системами. Обґрунтовано, що кібербезпека є важливим питанням у сучасному світі і її захист вимагає уваги на належному рівні. Зазначено важливість знань про технології і методи захисту від кіберзагроз для всіх, хто використовує комп’ютерні системи й Інтернет. Оскільки кібератаки можуть стати серйозною загрозою для безпеки та конфіденційності особистої інформації, то важливо, щоб студенти мали знання про основні технології і методи захисту від кіберзагроз, а це актуалізує вивчення кібербезпеки майбутніми фахівцями. Також багато студентів вивчають цифрові технології і комп’ютерні науки, що робить знання про кібербезпеку ще більш важливим. Незважаючи на те, що студенти можуть вивчати різноманітні аспекти кібербезпеки в рамках своєї програми навчання, важливо сформувати в них загальне розуміння про те, як захистити себе та свої комп’ютерні системи від кіберзагроз. Описано, як вивчення соціальної інженерії допоможе студентам розібратись у тактиках, техніках і підходах, які використовують зловмисники для отримання конфіденційної інформації. Важливо щоб вони розуміли, якими шляхами можуть бути здійснені атаки на системи кібербезпеки, та які методи можуть бути застосовані для запобігання таким атакам. Детально розглянуто технологію Web 3.0 як нове покоління Інтернету, що передбачає децентралізованішу та інтелектуальнішу мережу, з більш структурованими даними і здатністю до автоматизованої обробки. Описано основні складові Web 3.0: блокчейн, семантичний веб, штучний інтелект, децентралізація. Вказано на необхідність захисту особистої інформації і безпеку від зловживань інформацією в новітніх інтернет-екосистемах для забезпечення позитивного впливу цих технологій у суспільстві.

ПРОБЛЕМА КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ ПРАЦІВНИКАМИ РОБІТНИЧИХ ПРОФЕСІЙ ГАЛУЗІ БУДІВНИЦТВА

ЮРІЙ ТУРАНОВ

Розглянуто модернізацію будівельної галузі як пріоритетну проблему майбутньої розбудови України. Окреслено, що якість і конкурентоспроможність продукції значною мірою забезпечується підготовкою фахівців-будівельників. Проаналізовано наукові дослідження, в яких вказано на необхідність удосконалення навчання майбутніх будівельників. Особливу увагу звернено на заклади професійної (професійно-технічної) освіти (П(ПТ)О), які в реаліях сьогодення є провідними організаціями з навчання майбутніх кваліфікованих робітників. Встановлено, що підготовку майбутніх кваліфікованих робітників – будівельників і зварників здійснюють у 139 закладах П(ПТ)О Західного регіону України; з них будівельників навчають у 110, а зварників – у 89 закладах. Вказано, що за кількістю закладів П(ПТ)О Тернопільщина посідає 4 позицію і на її теренах готують будівельників і зварників у 16 закладах (42,1 % із зареєстрованих). Визначено чисельність майбутніх будівельників і зварників в областях регіону, яка змінюється від 4684 на Львівщині до 854 здобувачів на Чернівеччині; у закладах Тернопільщини навчаються 1747 здобувачів; загальна кількість здобувачів зазначених професій – 16405 осіб. Наголошено з позицій наступності на використанні учнівського потенціалу закладів П(ПТ)О як майбутніх здобувачів вищої освіти.

НАУКОВІ ПІДХОДИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

СВІТЛАНА СІМАКОВА — 2024-04-11

Визначено роль та місце наукового підходу у структурі методології як вчення, означено його дефініцію. Проаналізовано такі наукові підходи, як акмеологічний, синергетичний, особистісно орієнтований, культурологічний, аксіологічний, діяльнісний, середовищний, з позиції яких досліджено провідні аспекти проблеми професійного самовдосконалення у професійній підготовці майбутніх педагогів та виокремлено певні особливості реалізації процесу формування готовності майбутніх педагогів-музикантів до зазначеної діяльності. На основі опрацювання наукових робіт сучасних дослідників та здійснення їх узагальнення охарактеризовано сутність і зміст кожного наукового підходу, обґрунтовано доцільність їх розгляду в контексті проблеми готовності майбутніх фахівців до професійного самовдосконалення. За результатами здійсненого аналізу встановлено, що зазначені наукові підходи у їх взаємодії та цілісності слугують концептуальною основою для ефективної побудови процесу підготовки майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення, стають підґрунтям для визначення структури та характеристики відповідних структурних компонентів готовності до професійного самовдосконалення майбутніх фахівців музичного мистецтва й обґрунтування певних організаційно-педагогічних умов її формування.

ЗАСТОСУВАННЯ КЕЙС-МЕТОДУ У ВИВЧЕННІ КУРСУ «МЕТОДИ МАТЕМАТИЧНОЇ ФІЗИКИ»

ЛАРИСА ХОХЛОВА — 2024-04-11

Розглянуто використання методу кейсів (case-study) при вивченні теми «Рівняння з частинними похідними гіперболічного типу» з курсу «Методи математичної фізики». Окреслено вимоги до навчального процесу у закладах вищої освіти (ЗВО) відповідно до концепції математичної освіти в Україні. Акцентовано увагу на необхідності застосування методу проблемного навчання та однієї з його форм – методу кейсів. Проаналізовано поняття «кейс». Описано переваги методу case-study та систему вимог до нього. Розкрито важливість вибору теми «Рівняння з частинними похідними гіперболічного типу», пов’язаної з її прикладним характером. Продемонстровано основні етапи дослідницької роботи студентів фізико-математичного факультету ТНПУ при встановленні мінімальних умов розв’язності змішаної задачі для лінійного однорідного гіперболічного рівняння. Виокремлено та охарактеризовано основні групи результатів, що підлягали опрацюванню. Зазначено критерії відбору, які допомагають встановити мінімальні умови існування розв’язку змішаної задачі для лінійного однорідного гіперболічного рівняння. Наведено основні твердження, що визнані найкращими умовами, які відповідають поставленій меті дослідження. Зазначена оригінальність способу доведення тверджень та вміле поєднання двох важливих тем курсу «Методи математичної фізики»: «Рівняння з частинними похідними гіперболічного типу» та «Інтегральні рівняння». Вказано, що застосування методу case-study дає можливість активізувати процес навчання, сформувати позитивну мотивацію та оновити творчий потенціал викладачів.

ТЕХНОЛОГІЇ ГЕЙМІФІКАЦІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ SMART-ТНПУ ПРИ НАВЧАННІ ІНФОРМАТИКИ

ГАННА СКАСКІВ — 2024-04-11

Описано особливості використання технологій гейміфікації в освітньому процесі SMART-ТНПУ при навчанні інформатики з досвіду роботи науковців Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (ТНПУ). В умовах війни рашистської росії проти України технології, адаптовані до умов дистанційного чи змішаного формату навчання, стають більш потрібними, оскільки дають можливість не тільки підвищувати самомотивацію учасників освітнього процесу, а й сприяють зростанню якості навчання та показників успішності. Однією таких технологій, апробованих на базі STEM-центру кафедри інформатики та методики її навчання ТНПУ, є ігрофікація. Мета полягає в тому, щоб продемонструвати можливості використання технологій гейміфікації в організації освітнього процесу в ТНПУ під час воєнного стану та проаналізувати їх специфіку під час вивчення курсів інформатичної галузі. Оскільки на сьогодні не існує уніфікованих підходів, обґрунтованих принципів та методів щодо впровадження технологій ігрофікації в освітній процес, то проблема залишається відкритою та актуальною для дослідження. Проведено аналіз впровадження гейміфікації у процес навчання інформатики в університеті та закладах загальної середньої освіти. Розглянуто ситуацію з гейміфікацією навчання в умовах воєнного стану, визначено роль ігрофікації в освітньому процесі. Описано вагомі здобутки викладачів кафедри інформатики та методики її навчання ТНПУ у вивченні проблем, пов’язаних з використанням ігрових технологій на заняттях з різними віковими групами учнів та студентів. Проведені дослідження дають можливість визначити основні ігрові майданчики та платформи, що сприяють розвитку цифрових компетентностей учасників освітнього процесу, допомагають їм створювати власні ігрові проєкти. Проаналізовано підходи до етапів реалізації гейміфікації у системі SMART-ТНПУ. Визначено особливості кожного етапу гейміфікації, представлено аналіз сервісів створення ігрових проєктів та їх використання. Окреслено основні види гейміфікації освітнього процесу. Подано приклади студентських ігрових проєктів і завдань. Обґрунтовано сфери позитивного впливу технологій гейміфікації за шкалою Лайкерта та вказано застереження щодо масового їх використання. Гейміфікацію подано як приклад використання інноваційних технологій, що сприяє підвищенню ефективності організації освітнього процесу та досягненню високих результатів у підготовці сучасного вчителя інформатики.

МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ СЕМАНТИКИ МОВ ПРОГРАМУВАННЯ СТУДЕНТАМИ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

СТАНІСЛАВ ТКАЧУК — 2024-04-11

Показано, що в закладах професійної (професійно-технічної) освіти включення до змісту навчання мов та методів програмування блоку питань, присвячених семіотиці мов програмування сприятиме успішній реалізації системи їх фундаментальної підготовки в предметній галузі «Інформаційні технології». Методична система навчання, побудована в рамках методичної теорії, сприяє оволодінню студентами знаннями та вміннями з семіотики мов програмування. Викладено основні теоретичні та методологічні положення, на підставі яких побудовано методичну систему навчання семіотики мов програмування та метамодель методики навчання у вигляді методичної теорії, яка визначила модель нашого дослідження. На підставі класифікації моделей синтаксису і семантики мов програмування, проведеної для побудови концептуального базису методичної теорії навчання семіотики мов програмування, нами були виділені наступні розділи для навчання семіотики мов програмування: формальний синтаксис мов програмування; змістовна операційна семантика мов програмування; формальна операційна семантика мов програмування; формальна дедуктивна семантика мов програмування; денотаційна семантика мов програмування. На етапі відбору змісту елементів проєктованої нами моделі методичної системи навчання семіотиці мов програмування центральне місце посідає проблема постановки цілей навчання, оскільки відбір змісту інших елементів спрямовано досягнення поставлених цілей. Семіотичні навчальні моделі включають систему завдань, при яких предметна сфера діяльності розгортається в рамках конкретних методів навчання, що передбачають текстові виклади навчальних проблем або завдань.

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІНФОРМАТИКИ У ДИСКУРСІ ОСВІТНЬО–ПРОФЕСІЙНОЇ ПРОГРАМИ «СЕРЕДНЯ ОСВІТА (ІНФОРМАТИКА)»

ІГОР ВОЙТОВИЧ — 2024-04-11

Розкрито значення методики навчання інформатики у професійному становленні студентів, які здобувають кваліфікацію «вчитель інформатики» за освітньо-професійною програмою (ОПП) «Середня освіта (Інформатика)». На основі тлумачення понять «методика» і «методика навчання предмету» сформульовано авторське бачення змісту навчальної програми з дисципліни «Методика навчання інформатики». Проаналізовано освітньо-професійні програми закладів вищої освіти (ЗВО) щодо наявності згаданої дисципліни та особливостей її вивчення, зокрема, у Рівненському державному гуманітарному університеті (РДГУ). Сформульовано мету вивчення методики інформатики і конкретизовано завдання (навчальні, пізнавальні, виховні, практичні), вирішення яких сприяє здобуттю студентами обізнаності про організацію освітнього процесу з інформатики у закладах загальної середньої освіти (ЗЗСО), застосування апаратного і програмного забезпечення, розробці власних й вдосконалення існуючих інформаційно-ресурсних, навчально-дидактичних і методичних матеріалів. Зазначено, що розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), технічних засобів і парадигм програмування, висуває перед інформатикою і методикою її вивчення нові цілі, відповідно оновлюючи процес професійної підготовки вчителів інформатики. Відображено зв’язки досліджуваної дисципліни з іншими предметами загальної і професійної підготовки. Підсумовано, що студенти, які здобувають кваліфікацію «вчитель інформатики», мають бути обізнані з методикою навчання інформатики, її фундаментальними поняттями і дидактичними принципами та на цій основі розробляти методику, добирати і створювати педагогічно доцільне програмно-методичне забезпечення освітнього процесу.

ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ЦІННІСНО-ДЕОНТОЛОГІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ ВИМОГ ДО СУЧАСНОГО ІТ-ФАХІВЦЯ В УКРАЇНСЬКИХ І МІЖНАРОДНИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТАХ

АННА ШЛІХТА — 2024-04-11

Проаналізовано дослідження українських і міжнародних нормативно-правових документів щодо визначення особливостей підготовки майбутніх ІТ-фахівців. Виокремлено визначення теми цінностей як однієї із складових вимог до професійної підготовки. Наголошено на принциповому значенні можливості забезпечити засобами освіти особистого і культурного розвитку. Реалізація такого завдання пов’язана з формуванням аксіологічної культури і деонтологічного мислення. Наведено результати аналізу міжнародних нормативно-правових актів і підтвердження тренду етизації суспільного життя, актуальності сформованості деонтологічного типу мислення під час професійної підготовки майбутніх фахівців ІТ-сфери. Відзначено, що аналіз і використання національних і міжнародних правових актів стосовно формування аксіологічної культури й деонтологічного типу мислення є необхідним під час підготовки фахівців ІТ-галузі. Доведено в процесі дослідження, що якісна професійна підготовка фахівців ІТ-галузі не можлива без сформованої аксіологічної культури та деонтологічного мислення. Групою західних дослідників і практиків ІТ-галузі розкрито, що вивчення людських характеристик необхідне для досягнення успіху в бізнесі, зокрема ІТ-сфері. Відтак аналіз нормативно-правових актів і досліджень практиків ІТ-галузі вказав на перспективність впровадження та розвитку аксіологічної компоненти і деонтологічної складової при підготовці якісного ІТ-фахівця.

КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ДІАГНОСТУВАННЯ СФОРМОВАНОСТІ МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ – ФАХІВЦІВ ІЗ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ЄВГЕНІЙ КИРПЕНКО — 2024-04-11

Розглянута проблема розроблення критеріїв і показників діагностування сформованості методичної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців фізичної підготовки в Збройних силах України (ЗСУ). Здійснено аналіз наукових праць та узагальнення інформації щодо діагностування сформованості методичної компетентності у майбутніх офіцерів, зокрема фахівців фізичної підготовки і спорту. Визначено і обґрунтовано зміст понять «критерії» і «показники». Доведено важливість формування методичної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців фізичної підготовки, яка безпосередньо впливає на результативність їх військово-професійної і найголовніше – фахової діяльності як в повсякденних, так і в бойових умовах. З урахуванням специфіки проведення діагностувального дослідження сформованості методичної компетентності в майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної підготовки, а також з урахуванням специфіки виконання ними професійних і фахових завдань, виокремлено такі критерії діагностування сформованості методичної компетентності: ціннісно-мотиваційний, інтелектуальний, професійно-методичний, психологічний і суб’єктний. Для кожного критерію підібрано відповідні показники, які теоретично визначені як найбільш відповідні для діагностування сформованості конкретного компонента методичної компетентності. Доведено, що розроблені критерії та показники діагностування її сформованості дають змогу достатньо повно з’ясовувати її сформованість, а також конкретизувати стрижньові педагогічні умови для цілеспрямованого формування в процесі професійно-педагогічної підготовки у вищому військовому навчальному закладі (ВВНЗ). Проведено аналіз та охарактеризовано чотири рівні сформованості їх методичної компетентності.

СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА І ЗМІСТ ЛІДЕРСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ – ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

ВАСИЛЬ ЯГУПОВ — 2024-04-11

Обґрунтовано сутність, зміст і структуру лідерської компетентності майбутніх офіцерів – фахівців фізичної культури і спорту. Проаналізовано погляди українських і зарубіжних науковців щодо сутності поняття «лідерська компетентність фахівців». Визначено і розкрито зміст лідерської компетентності майбутніх офіцерів – фахівців фізичної культури і спорту. На основі узагальнення наукових джерел з урахуванням специфіки фахової діяльності майбутніх фахівців фізичної культури і спорту в Збройних силах України (ЗСУ) визначено структуру їх лідерської компетентності, яка містить ціннісно-мотиваційний (цінності, мотиви, мотивація та бажання до лідерської поведінки і діяльності як професіонала у сфері фізичної культури і спорту у військовому середовищі), когнітивний (теоретичні знання щодо своєї лідерської поведінки і діяльності як офіцера, так і професіонала-лідера у сфері фізичної культури і спорту військовослужбовців), поведінково-діяльнісний (професійні практичні лідерські навички, уміння та здатності, необхідні для лідерської військово-професійної діяльності і поведінки у військовому середовищі), індивідуально-психічний (цілеспрямованість, рішучість, надійність, стресостійкість, витривалість) і суб’єктний (усвідомлення і сприйняття самого себе як суб’єкта – лідера, а також відповідальність, автономність, лідерська суб’єктність) компоненти.

СУЧАСНИЙ СТАН СФОРМОВАНОСТІ ДІАГНОСТУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ – ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ І СПОРТУ

ОЛЕНА ДУБРОВСЬКА — 2024-04-11

Представлено результати констатувального етапу педагогічного експерименту щодо сформованості діагностувальної компетентності майбутніх фахівців фізичної підготовки і спорту. Охарактеризовано рівні сформованості їх діагностувальної компетентності – низький, достатній, середній і високий. Дослідження проводилося з майбутніми фахівцями фізичної підготовки і спорту навчально-наукового інституту фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій Національного університету оборони України. З’ясовано, що на когнітивному і методичному компонентах майбутні фахівців фізичної підготовки і спорту мають низький рівень сформованості. Сформованість ціннісно-мотиваційного компонента показує, що головною цінністю нині, для кожного військовослужбовця є його сімʼя, служіння своїй державі. Обґрунтовано, що є необхідність у формуванні теоретичних знань щодо методів, методичних прийомів, методик, засобів діагностування фізичної підготовленості та готовності військовослужбовців. Відсутні практичні знання щодо навичок і вмінь застосування методів, методичних прийомів, методик оцінювання фізичної підготовленості та готовності військовослужбовців. Сформованість субʼєктного компонента знаходиться на низькому рівні, курсанти, не всі бачать себе в майбутньому офіцерами, субʼєктами діагностувальної діяльності, майбутніми начальниками фізичної підготовки і спорту. Систематизація результатів на констатувальному етапі експерименту засвідчило, що теоретичні та практичні діагностувальні вміння, навички та здатності майбутніх фахівців фізичної підготовки і спорту недостатньо сформовані та потребують упровадження додаткових педагогічних умов для цілеспрямованого формування їх діагностувальної компетентності у ВВНЗ.

СТРАТЕГІЇ ЗМІСТУ ПІДГОТОВКИ ПЕРЕКЛАДАЧІВ У КОЛЕДЖАХ

ОКСАНА БАБ’ЮК — 2024-04-11

Програми підготовки перекладачів вже впроваджені або активно впроваджуються в деяких коледжах на рівні фахового молодшого бакалавра, що зумовлюється потребами сучасного ринку праці. У статті проаналізовано досвід Галицького фахового коледжу імені В'ячеслава Чорновола, який одним із перших закладів розробив та впровадив освітньо-професійну програму підготовки перекладачів такого рівня.

У статті проаналізовано особливості професійної підготовки перекладачів у коледжах, зокрема, обґрунтовано найефективніші стратегії розробки освітньо-професійної програми та силабусів, визначено ефективні методи професійної підготовки перекладачів. У сучасній літературі зазвичай виділяють три стратегії розробки освітньо-професійної програми та силабусів: пряма стратегія, центральна стратегія та зворотна стратегія. Пряма стратегія передбачає розроблення змісту освітньо-професійної програми з подальшим акцентом на процес та програмні результати. Центральна стратегія спочатку зосереджується на процесі та методиках викладання, а потім визначає зміст та програмні результати. Відповідно до зворотної стратегії розроблення освітньо-професійної програми починається з визначення програмних результатів, а згодом змісту та процесу.

Аналіз запропонованих стратегій уможливив висновки, що пряма стратегія є ефективною в ситуаціях, коли викладачі: обмежені у виборі того, що і як викладати; покладаються більше на загальновизнані вимоги. Центральна стратегія не вимагає ретельного аналізу потреб ринку праці; передбачає високий рівень автономії викладача та студентів; може бути корисною для досвідчених викладачів, які здатні контролювати процес, добре ознайомлені з методиками та теоріями навчання. Зворотна стратегія вимагає ретельного аналізу потреб; передбачає чіткі критерії та процедури оцінювання результатів навчання; потребує систематичного зворотного зв'язку для розуміння студентами, наскільки вони наближені до очікуваних результатів.

Аналіз професійної підготовки перекладачів у коледжах, результати опитування викладачів та студентів дав змогу зробити висновок, що найбільш релевантною для розробки освітньо-професійних програм є зворотна стратегія; пряма і зворотна стратегії можуть бути рекомендовані для розробки силабусів освітніх компонентів; для інтенсифікації навчального процесу доцільно застосовувати методику предметно-мовного інтегрованого навчання з обгрунтованим використанням автентичних сценаріїв, завдань та занурення в професійні ситуації.

ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВІ ВМІННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: СУТНІСТЬ, ВИДИ, ЗМІСТОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

ВОЛОДИМИР ЧАЙКА — 2024-04-11

У статті з’ясовано сутність поняття «інформаційно-цифрові вміння» як вміння опрацьовувати цифрову інформацію, зокрема й комунікувати онлайн, і добирати відповідні засоби ІКТ та алгоритми дій з ними для реалізації власного запиту. Охарактеризовано види та зміст інформаційно-цифрових умінь учнів початкової школи: вміння шукати інформацію в інтернеті – оволодіння молодшими школярами здатністю швидко та якісно, використовуючи Глобальну мережу, отримувати відповіді на власні пошукові запити; вміння критично оцінювати цифрові дані – здатність молодшого школяра осмислювати інформацію з інтернет-джерел та усвідомлювати її відповідність науковій чи соціальній дійсності; вміння обирати необхідні для виконання навчального завдання цифрові засоби – здатність молодших школярів використовувати таке комп’ютерне програмне та апаратне забезпечення чи онлайн-інструменти, які дають змогу реалізувати навчальне завдання за найменших витрат часу, зусиль та ресурсів; вміння добирати та використовувати цифрові засоби для онлайн-комунікації – здатність молодших школярів визначати, які засоби ІКТ найповніше сприятимуть реалізації мети їхнього комунікативного запиту, та використовувати їх для навчання та у повсякденному житті; вміння «нетикету» – здатність молодших школярів етично поводитися в інтернеті; вміння створювати та редагувати цифровий продукт – здатність учнів початкової школи продукувати та вносити зміни у діджитал-файли; вміння безпечно поводитися в інтернеті – сформована на основі знань та досвіду здатність виконувати онлайн-діяльність без шкоди для власного здоров’я, здоров’я інших та матеріального становища; вміння самостійно вирішувати елементарні технічні проблеми – здатність молодших школярів усувати найпростіші неточності у роботі комп’ютера чи смартфона.

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ: НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО РОЗРОБЛЕННЯ ТА СТВОРЕННЯ

ЯРОСЛАВА КОДЛЮК — 2024-04-11

Розкрито сутність та визначено вимоги до розроблення і створення нового виду навчального видання – навчального посібника для учнів 1–2 класів закладів загальної середньої освіти, покликаного замінити чинні підручники з української мови і читання та математики. Вказаний навчальний посібник реалізуватиме функції підручника і робочого зошита. На основі аналізу призначення зазначеного видання як підручника і робочого зошита сформульовано узагальнені вимоги до цього виду навчальної літератури: по-перше, навчальний посібник має відповідати освітній програмі із зазначеного навчального предмета або інтегрованого курсу; по-друге, він повинен розроблятися з урахуванням принципів національної спрямованості, дитиноцентрованості, формування предметних і ключових компетентностей, мотиваційного забезпечення, розвивальної спрямованості; по-третє, має будуватися на українознавчій основі і передбачати поєднання загальнолюдських і національних цінностей; по-четверте, повинен урізноманітнювати діяльність школярів над навчальним матеріалом, зокрема передбачати роботу в парах і групах.

Окреслено вимоги до ілюстрування таких книг: загальні, які стосуються ілюстрування навчальних видань загалом (сюди входять вимоги до зв’язку ілюстративного матеріалу з текстом та іншими структурними компонентами навчального посібника), та спеціальні (охоплюють відповідність наочного ряду навчального посібника віковим особливостям молодших школярів, сукупність гігієнічних вимог до ілюстративного матеріалу навчальних книг для початкової школи, низку художньо-естетичних вимог, а також додаткові рекомендації до використання ілюстративного матеріалу). Вказано на особливості ілюстрування підручників / посібників з окремих навчальних предметів (букварів, навчальних книг з мови і математики).

МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ ПІДРУЧНИКІВ З МАТЕМАТИКИ ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ (ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

НАТАЛЯ ХРЕБТОВА — 2024-04-11

Проаналізовано мотиваційний компонент підручників з математики для учнів 2–4 класів початку ХХІ ст., автором яких є дослідник, методист М. Богданович. Вказано, що цими навчальними книгами як альтернативними у зазначений період користувалося найбільше вчителів початкових класів України. Аналіз здійснено за розробленою нами методикою дослідження мотиваційного компонента підручників, адресованих молодшим школярам, яка охоплює такі складники: емоціогенність змісту навчального матеріалу; способи його дидактичної організації; дизайн навчальної книги. Розкрито шляхи реалізації мотиваційної функції підручників з математики початку ХХІ ст. для початкової школи за першим складником як найбільш продуктивним, що дає загальне уявлення про мотиваційний компонент підручника. Зокрема проаналізовано навчальні книги з математики початку ХХІ ст. за критерієм «відбір інформації з урахуванням пізнавальних інтересів учнів», який деталізується у відповідних індикаторах. Встановлено позитивні характеристики цих навчальних книг (наявність у сюжетах задач дійових осіб, речей та діяльності, які є цінними і близькими до чуттєвого досвіду дітей, цікавих завдань та задач з казковими сюжетами тощо), а також зазначено недоліки (недостатня кількість цих завдань, елементів гумору, історичних відомостей, рубрик-«цікавинок» та ін.). На підставі отриманих результатів сформульовано науково-методичні рекомендації стосовно посилення мотиваційного компонента підручників з математики, адресованих молодшим школярам.